mormon.org У всьому світі
Наші люди
Наші цінності
Наші віровчення
Відвідайте нас
.

Чи можете ви згадати якусь конкретну проблему у вашій сім’ї, яку було подолано за допомогою принципів євангелії?

  • Коли мені було 17, у мене виявили аутоімунне порушення, що значною мірою вплинуло на те, як я жила. Більш як 15 останніх років я думала багато про те, яким би було моє життя, якби не ця хвороба. Іноді я занепадала духом, коли думала про втрачені можливості і цілі, яких мені ніколи не досягнути. І все ж я також багато думала про Бога і справжню мету свого перебування на Землі. Я вірю, що основна моя мета на Землі—отримати фізичне тіло і зростати духовно. І хоч моє захворювання не дозволяло мені робити багато з того, що б мені хотілося, і не давало мені стати такою, якоб я б хотіла, воно допомогло мені зростати духовно. Я знаю, Бог дає нам труднощі, щоб ми могли ставати людьми кращими, ніж ми були б, не маючи їх. Я відчуваю вдячність за цю нагоду для зростання у спосіб, якого б у мене ніколи не було без моєї віри в Бога. Показати більше

  • Те, що я є матір’ю маленького хлопчика, який народився з пошкодження головного мозку, принесло мені багато випробувань. Наш син не розвивається так, як інші діти або не досягає того ж етапу розвитку. Він не може піти побути з друзями, іноді йому важко спілкуватися, і він може розчаровуватися. З тих пір коли ми стали активними у нашій місцевій Церкві СОД, мій маленький хлопчик набагато більше насолоджується життям. В перший раз у своєму житті у нього є друзі поза межами його школи, які люблять й піклуються про нього. Діти в Церкві такі добрі й готові допомогти і підтримати, що я змогла побачити як мій син спілкується зі своїми новими друзями на церковних товариських заходах. Мій син не несе відповідальності за свій вибір, і я дізналася що через те, що він не є підзвітною людиною, жертва Ісуса Христа, яку Він переніс за нього, означає, що йому не треба христитися. Він дуже особливий син нашого Небесного Батька, і для мене це привілей, що Він довіряє мені піклуватися про цього неймовірного маленького духа. Я така вдячна за це знання. Мій син любить Церкву; він любить людей; він любить співати з іншими дітьми. І ми така благословенна сім’я, тому що ми живемо за євангелією Ісуса Христа. Мій син не вмів читати, поки кожного дня ми не почали вивчати Писання разом з сім’єю. Шляхом повторення слів і слідкуючи за ними, неймовірно, він почав читати сам. Це величезний крок вперед для нього, радість для мене як його матері, і лише один приклад з-поміж багатьох отриманих благословень завдяки життю за євангелією. Зазвичай важко планувати щось наперед. Нам було цікаво, як наш син впорається, живучи у світі, і ми думали над тим, як допомогти йому знайти своє місце в ньому. Тепер у нас є неймовірна мережа підтримки, перший раз у житті мого сина з’явилися товариші, і увесь час він навчається і розвивається. Показати більше

  • Я вже 16 років у шлюбі з дивовижним чоловіком, якого я дуже люблю. У нас п’ятеро божевільних дітей, з якими нам подобається гратися. Наша найстарша—дівчинка, а за нею прийшли четверо хлопчиків-дикунів. Нам разом дуже весело і ми зазвичай насолоджуємося спільно проведеним часом. 1 січня 2008 року, коли ми були у відпустці, наш чотирирічний син Рассел помер від нещасного випадку на санках. Ми були приголомшені. Ми були шоковані. Ми не могли в це повірити чи навіть відчути якісь емоції. Тут ми щойно планували поїздку додому, і раптом намагаємося зрозуміти, як спланувати похорони. Коли ми з моїм чоловіком Кірком пішли до кімнати швидкої, щоб попрощатися з нашим сином, ми могли відчути утішення від присутності нашого Небесного Батька. Хоча нас поглинув смуток, ми обидва мали сильне підтвердження того, що це було частиною плану нашого Небесного Батька щодо нашої сім’ї. Дуже важко описати, наскільки сильний біль ми відчували одночасно із запевненням нашого Небесного Батька, що Він любить нас. Ми могли відчути Його піклування і турботу про наші ніжні почуття. Здавалося, наче Він тримав нас у Своїх руках і плакав разом з нами. Для нас то була священна мить, коли ми відпустили нашого маленького хлопчика і буквально передали його в Руки Господа. З того дня у мене було багато підйомів та спадів. Якщо чесно, то спадів було більше ніж підйомів. Мені було надзвичайно важко пережити цю втрату. Я намагалася подолати депресію, якої ніколи раніше не відчувала. Було багато днів, коли я з великими зусиллями вставала з ліжка, і багато днів, коли я здавалася, і просто залишалася там. Хоча я ціную зусилля лікарів, які так невтомно працювали над моїм сином у марних зусиллях врятувати його життя, те, що я спостерігала смерть свого сина, змусило мене страждати від розладу посттравматичного стресу. У мене були приступи паніки, посилення тривоги, безсоння, і нездатність справлятися з життям. Важко було бути хорошою матір’ю для своїх дітей, але я старалася як могла. У той жахливий перший рік я провела багато часу у щирих розмовах з моїм Небесним Батьком. Іноді я розказувала Йому, наскільки я на Нього гніваюся, і мене дивувало, що попри це я продовжувала відчувати Його сильну любов до мене. Я розповідала Йому, як мені було сумно, як мені не вистачало Расселла. Я розповідала Небесному Батькові, як боляче це було, і як важко мені було усміхатися. Потім я зупинялася і слухала. Я була здивована тією турботою і піклуванням, які відчувала від Нього. Я глибше зрозуміла біль, який мав відчути Спаситель у Гефсиманському саду. Я зрозуміла мабуть крихітну часточку того, як мав плакати мій Небесний Батько, коли бачив, як Його Син помирав на хресті. І потім мене приголомшила любов, яку мій Небесний Батько та мій Спаситель, Ісус Христос, мали відчувати до всіх нас, щоб витримати цей страшний біль і страждання, щоб дати нам можливість повернутися і жити з Ними. Здавалося, що для мене ожили Писання. Із сторінок добре знайомих історій до мого серця входили нові знання. Розуміння, про яке я ніколи навіть не думала, приходило мені в голову і навчало великим істинам. В Ісая 61:1 Господь обіцяє, що Він приходить, щоб “перев’язати зламаних серцем”. А в Ісая 61:3, Він обіцяє нам “замість попелу дати … оздобу” і “оливу радости замість жалоби”. Завдяки євангелії Ісуса Христа і моїм стосункам з Небесним Батьком мене було перев’язано, мені було дано оздобу і я починаю відчувати цю радість. Показати більше

Без результатів